ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ПЕРЕДАЧАМИ ТОВАРІВ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПОДВІЙНОГО ВИКОРИСТАННЯ"

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 23 вересня 2010 року N 2561-VI,
 від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
 від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
 від 4 липня 2013 року N 406-VII

 

(У тексті Закону слова "суб’єкт підприємницької діяльності" та "суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності" у всіх відмінках і числах замінено словами "суб’єкт господарювання" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 23 вересня 2010 року N 2561-VI)

(У тексті Закону слова "спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI)

 

Цей Закон регулює діяльність, пов’язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

міжнародні передачі товарів – експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України;

(абзац другий статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

експорт – продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб’єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі:

продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства;

продаж або передача в Україні чи за її межами права управління (контролю) товарами відповідно юридичній особі іноземної держави чи її представнику, іноземцю чи особі без громадянства, у тому числі через засоби зв’язку;

розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства;

фактичне відвантаження товарів з метою подальшої їх передачі або переміщення за межі України;

ембарго (повне або часткове) – заборона чи обмеження експорту товарів до держав, визначених міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або до держав, щодо яких проводиться відповідна національна політика;

імпорт – купівля або отримання на інших законних підставах від іноземних суб’єктів господарської та іншої діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів в Україну, включаючи їх купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за її межами, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном;

реекспорт – продаж або передача на інших законних підставах іноземним суб’єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих в Україну;

транзит – перевезення товарів з однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, за винятком випадків, коли право власності чи право володіння та користування товаром у разі такого перевезення на території України в установленому порядку переходить від однієї до іншої особи;

тимчасове вивезення товарів – вивезення товарів з України до іноземної держави з наступним їх поверненням в Україну;

тимчасове ввезення товарів – ввезення товарів в Україну з іноземної держави з наступним їх вивезенням за межі України;

товари – товари військового призначення та подвійного використання;

товари військового призначення в сукупності чи окремо – це:

вироби військового призначення – озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;

послуги військового призначення – надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт;

технології військового призначення – спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:

технічні дані – проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації;

технічна допомога – проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи;

базові технології – технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана;

товари подвійного використання – окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов’язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

(абзац двадцять другий статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

послуги (технічна допомога) подвійного використання – надання іноземним юридичним особам чи іноземцям в Україні або за її межами технічної підтримки, пов’язаної з ремонтом, розробленням, виробництвом, використанням, складанням, випробуванням, модифікацією, модернізацією, підтримкою в робочому стані, включаючи авторський та гарантійний нагляд, або будь-яке інше технічне обслуговування систем, обладнання та їх компонентів, програмного забезпечення та технологій, що підлягають державному експортному контролю. Послуга (технічна допомога) може набувати форми інструктажу, підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи, надання консультацій і може включати передачу технічних даних;

(статтю 1 доповнено новим абзацом двадцять третім
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим абзаци двадцять третій – сороковий
 вважати відповідно абзацами двадцять четвертим – сорок першим)

кінцеві споживачі – суб’єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб’єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України;

військове кінцеве використання – використання будь-яких товарів з метою розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання виробів військового призначення, у тому числі:

використання виробничого, випробувального або технологічного обладнання та його компонентів;

використання будь-яких складових частин зазначених товарів, а також обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій чи надання будь-яких послуг;

включення таких товарів до складу виробів військового призначення;

суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів – зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, суб’єкт господарювання України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність;

дозвіл – документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів. Дозвіл може бути разовим, генеральним або відкритим;

(абзац тридцятий статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

висновок – документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит, проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі товарів військового призначення або про експорт товарів подвійного використання та інших товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на поставки таких товарів. Висновок може бути разовим, генеральним або відкритим;

(абзац тридцять перший статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

разовий дозвіл чи висновок – дозвіл чи висновок, який надається суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів або суб’єктам, зазначеним у частині третій статті 15 цього Закону, для проведення відповідних переговорів або здійснення конкретної міжнародної передачі товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, кількості, вартості, особливих умов поставки, назви іноземного суб’єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача;

(абзац тридцять другий статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

генеральний дозвіл чи висновок – дозвіл чи висновок, який надається суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, особливих умов поставки, назви іноземного суб’єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача;

відкритий дозвіл чи висновок – дозвіл чи висновок, який надається суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів із зазначенням тільки їх найменування, особливих умов поставки та назви держави призначення або походження товарів;

державний експортний контроль – комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов’язань України;

система внутрішньофірмового експортного контролю – комплекс заходів організаційного, правового, інформаційного та іншого характеру, що виконується суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів з метою дотримання ним та підпорядкованими йому структурними підрозділами вимог законодавства в галузі експортного контролю;

посередницька (брокерська) діяльність – будь-які дії суб’єкта господарювання України, що сприяють здійсненню міжнародних передач товарів військового призначення, включаючи дії з фінансування, транспортування чи експедирування вантажів, незалежно від походження таких товарів і території, на якій провадиться зазначена діяльність;

документ про гарантію – документ, який містить письмове зобов’язання (підтвердження) уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання в заявлених цілях товарів і видається у формі міжнародного імпортного сертифіката, сертифіката підтвердження доставки чи іншого документа, що містить таке зобов’язання (підтвердження), а також документ, який містить письмове зобов’язання кінцевого споживача, що видається у формі сертифіката кінцевого споживача;

міжнародний імпортний сертифікат – документ, виданий уповноваженим на це державним органом держави-імпортера, який підтверджує зобов’язання імпортера імпортувати товари до своєї держави, а якщо товари не будуть до неї імпортовані, то не відправляти їх в інше місце без дозволу зазначеного державного органу;

сертифікат підтвердження доставки – документ, виданий уповноваженим на це державним органом держави-імпортера, який підтверджує, що зазначені в ньому товари доставлено до цієї держави;

сертифікат кінцевого споживача – документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу, а також бере на себе інші гарантії (зобов’язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави – експортера товару.

(абзац сорок перший статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 2. Сфера застосування Закону

Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов’язану з міжнародними передачами товарів, включаючи надання посередницьких (брокерських) послуг, виробниче, науково-технічне та інше кооперування, демонстрування товарів як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках з метою рекламування, проведення випробувань, торгівлю та операції з обміну ними.

(частина перша статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Дія цього Закону не поширюється на:

переміщення товарів у зв’язку із заходами, що проводяться військовими формуваннями, правоохоронними органами, органами та підрозділами цивільного захисту України за її межами або підрозділами збройних сил інших держав на території України відповідно до міжнародних договорів України, якщо ними передбачені спеціальні механізми контролю за переміщенням таких товарів;

міжнародні передачі газової, спортивної чи мисливської зброї, зброї, що споряджається гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, іншої зброї, на яку поширюється дія дозвільної системи щодо обігу такої зброї, а також складові частини, патрони та боєприпаси до неї;

міжнародні передачі спеціальних засобів, що застосовуються під час охорони громадського порядку, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

вивезення, ввезення згідно з міжнародними договорами табельної та службово-штатної зброї під час виконання службових обов’язків особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями, іншими особами, які відповідно до законодавства України мають право на носіння такої зброї.

(частина друга статті 2 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 3. Правова основа державного експортного контролю

Правову основу державного експортного контролю становлять Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Принципи державної політики в галузі державного експортного контролю

Державна політика в галузі державного експортного контролю формується відповідно до таких основних принципів:

пріоритетність національних інтересів України – політичних, економічних та військових, захист яких є необхідним для забезпечення національної безпеки;

обов’язковість виконання міжнародних зобов’язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та встановлення державного контролю за здійсненням міжнародних передач товарів військового призначення і подвійного використання, а також забезпечення здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях;

законність;

здійснення експортного контролю тільки тією мірою, що необхідна для досягнення його цілей;

узгодження процедур і правил державного експортного контролю з міжнародно-правовими нормами та практикою;

забезпечення взаємодії з міжнародними організаціями та іноземними державами в галузі державного експортного контролю з метою зміцнення міжнародної безпеки і стабільності, у тому числі з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки.

Стаття 5. Методи здійснення державного експортного контролю

Методами здійснення державного експортного контролю є:

ідентифікація товарів, що передбачає встановлення відповідності конкретних товарів, які є об’єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;

надання дозволів чи висновків на здійснення міжнародних передач товарів або проведення переговорів щодо здійснення таких передач;

здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства;

застосування санкцій до суб’єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач, установлений цим Законом та іншими актами законодавства в галузі експортного контролю.

Стаття 6. Повноваження органів державної влади в галузі державного експортного контролю

Законодавчі основи державної політики в галузі державного експортного контролю визначає Верховна Рада України.

Загальне керівництво державною політикою в галузі державного експортного контролю відповідно до Конституції України здійснює Президент України.

Рада національної безпеки і оборони України координує діяльність та здійснює контроль за діями органів виконавчої влади в галузі державного експортного контролю.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики в галузі державного експортного контролю.

Реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Зазначені органи виконавчої влади можуть також залучати до участі в здійсненні заходів державного експортного контролю інші центральні органи виконавчої влади, представництва України за кордоном та юридичних осіб, діяльність яких безпосередньо не пов’язана з державним експортним контролем, за згодою їх керівників.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, безпосередньо або спільно з іншими центральними органами виконавчої влади сприяє здійсненню діяльності, пов’язаної з міжнародною передачею товарів, коли це відповідає національним інтересам, передусім завдяки створенню нових і збереженню існуючих робочих місць у галузі високих технологій, або обмежує чи забороняє провадження такої діяльності в разі, коли це суперечить національним інтересам України, її міжнародним зобов’язанням, цілям боротьби з тероризмом, а також у разі, коли є підстави вважати, що зазначені товари належать до зброї масового знищення чи призначені для створення такої зброї, засобів її доставки, або за відсутності належних гарантій (зобов’язань) щодо кінцевого використання товарів.

Стаття 7. Обмін інформацією у процесі здійснення державного експортного контролю

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, має право отримувати безоплатно від інших органів виконавчої влади, суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів інформацію, необхідну для здійснення повноважень у галузі державного експортного контролю, використовувати її та здійснювати міжнародний обмін цією інформацією.

Інформація про міжнародні передачі товарів, отримана органами, що здійснюють державний експортний контроль, від органів виконавчої влади, суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів та в рамках міжнародного обміну такою інформацією, використовується виключно в цілях експортного контролю і захисту національних інтересів.

Обмін інформацією, пов’язаною з міжнародними передачами товарів, з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями не повинен суперечити законодавству України, її національним інтересам.

Розділ II
ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 8. Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів

Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.

(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 9. Списки товарів, що підлягають державному експортному контролю

Найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі – списки).

Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об’єднань.

Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Застосування процедур державного експортного контролю з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, засобів її доставки та звичайних озброєнь

При отриманні центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державний експортний контроль, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки зазначені органи зобов’язані поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який має право у зв’язку з цим застосовувати до таких товарів процедури державного експортного контролю.

Державний експортний контроль здійснюється також і стосовно експорту, імпорту або тимчасового вивезення товарів, не внесених до списків, у разі, коли:

(абзац перший частини другої статті 10 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

такі товари ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера;

експорт або тимчасове вивезення таких товарів за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.

Якщо будь-якому суб’єкту господарювання повідомлено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або йому стало відомо іншим шляхом про можливість повного чи часткового використання будь-яких товарів, що передбачаються для експорту або тимчасового вивезення до інших держав, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, або для військового кінцевого використання у державах, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання товарів військового призначення, цей суб’єкт зобов’язаний звернутися до спеціально уповноваженого органу з питань державного експортного контролю за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках чи ні.

Стаття 11. Експертиза в галузі державного експортного контролю

Експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб’єктів господарювання у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб’єктам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, має право отримувати від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, установ та організацій інформацію з питань, віднесених до їхньої компетенції, та залучати такі органи, установи та організації до проведення експертизи.

(статтю 11 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частини другу – четверту
 вважати відповідно частинами третьою – п’ятою)

Основними завданнями експертизи в галузі державного експортного контролю є:

оцінка стану забезпечення захисту інтересів національної безпеки, дотримання міжнародних зобов’язань України, пов’язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних озброєнь, а також заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях;

оцінка значення експорту товарів з точки зору можливості створення в державі, яка є кінцевим споживачем цих товарів, зброї масового знищення або засобів її доставки, звичайних видів озброєння та військової техніки або придбання будь-яких товарів, що можуть бути використані у створенні зброї масового знищення чи засобів її доставки;

визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;

визначення походження товарів;

перевірка наявності гарантій щодо доставки товарів заявленому кінцевому споживачу та їх використання у заявлених цілях;

оцінка стану додержання суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів законодавства в галузі державного експортного контролю, встановлення наявності в них відповідних систем внутрішньофірмового експортного контролю та організаційних документів, які регламентують роботу цих систем;

визначення можливості видачі дозволів на право експорту, імпорту товарів чи висновків на право транзиту товарів або проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення міжнародних передач товарів, а також доцільності скасування або зупинення дії цих дозволів (висновків) у разі виявлення фактів порушення законодавства в галузі державного експортного контролю;

(абзац восьмий частини третьої статті 11 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

визначення можливості надання суб’єктам здійснення міжнародних передач товарів імпортних сертифікатів, а також доцільності скасування або зупинення дії цих документів у разі виявлення фактів порушення законодавства в галузі державного експортного контролю;

(абзац дев’ятий частини третьої статті 11 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

визначення можливості проведення реєстрації суб’єктів господарювання, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі реєстрації юридичних чи фізичних осіб України, що мають намір провадити посередницьку (брокерську) діяльність, пов’язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю;

визначення можливості внесення до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання ним суб’єктам господарювання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю;

визначення належності товарів до матеріальних носіїв секретної інформації та грифу секретності цих носіїв;

(абзац дванадцятий частини третьої статті 11
 у редакції Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

визначення інших чинників, які можуть сприяти обґрунтованому прийняттю рішень у галузі державного експортного контролю.

Експертами не можуть призначатися представники фірм чи організацій, заінтересованих у висновках експертизи. Тривалість експертизи не повинна перевищувати 30 днів з дня подачі усіх необхідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а в разі, коли потрібне додаткове міжвідомче узгодження, – після завершення такого узгодження.

Порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Реєстрація суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів

Суб’єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов’язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою зазначені суб’єкти подають відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. За підсумками експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав, залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач таких товарів тощо, та видає зазначеним суб’єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з відповідними роз’ясненнями про особливості здійснення таких передач.

(частина перша статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення про реєстрацію, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, становить 30 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів.

(статтю 12 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

У разі виникнення потреби у проведенні додаткового міжвідомчого узгодження загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення про реєстрацію не може перевищувати 60 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів.

(статтю 12 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

У видачі посвідчення про реєстрацію відмовляється, посвідчення: про реєстрацію скасовується або його дія зупиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, у разі:

припинення в установленому законодавством порядку діяльності суб’єкта господарювання;

встановлення, що посвідчення або відповідні роз’яснення до нього надані на підставі недостовірних даних.

(статтю 12 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частини другу – четверту
 вважати відповідно частинами п’ятою – сьомою)

Попередня ідентифікація товарів, а також здійснення необхідних заходів, пов’язаних з отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач таких товарів є обов’язком суб’єкта господарювання та суб’єктів, зазначених у частині третій статті 15 цього Закону.

(частина п’ята статті 12 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Суб’єкт господарювання та суб’єкти, зазначені у частині третій статті 15 цього Закону, мають право доручити проведення попередньої ідентифікації товарів юридичній особі, яка отримала в установленому порядку повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів.

(частина шоста статті 12 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, надає юридичним особам повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю та видає таким юридичним особам відповідні свідоцтва з додатками, у яких зазначаються переліки штатних і позаштатних експертів та відповідних позицій товарів (або груп товарів), щодо яких експертами здійснюється попередня ідентифікація товарів.

(статтю 12 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частину сьому вважати відповідно частиною восьмою)

Порядок надання таких повноважень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про отримання юридичною особою повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів, що підлягають державному експортному контролю, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, становить 45 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів.

(статтю 12 доповнено частиною дев’ятою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

У разі необхідності проведення додаткового міжвідомчого узгодження міністерства, інші державні органи повинні надати відповідний висновок протягом 15 днів з дня отримання відповідного запиту центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

(статтю 12 доповнено частиною десятою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

У видачі свідоцтва про отримання повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю або у продовженні строку його дії відмовляється у разі:

наявності в документах, наданих юридичною особою, недостовірної інформації;

неподання юридичною особою всіх необхідних документів;

порушення юридичною особою законодавства у галузі державного експортного контролю.

(статтю 12 доповнено частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Свідоцтво про надання повноважень підлягає скасуванню у разі:

порушення уповноваженою юридичною особою законодавства у галузі державного експортного контролю;

надання уповноваженою юридичною особою завідомо неправдивого висновку щодо попередньої ідентифікації товарів;

встановлення, що свідоцтво про отримання юридичною особою повноважень на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю надано юридичній особі на підставі наданих такою особою недостовірних даних;

надання уповноваженою юридичною особою висновку щодо попередньої ідентифікації, підготовленого з порушенням встановленої у додатках до свідоцтва відповідності експертів та товарів (груп товарів), щодо яких вони здійснюють експертизу;

припинення юридичної особи або за заявою цієї особи.

(статтю 12 доповнено частиною дванадцятою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 13. Повноваження на право здійснення міжнародних передач товарів

Для здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, суб’єкти господарювання повинні отримати від Кабінету Міністрів України відповідні повноваження.

Порядок отримання та скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Система внутрішньофірмового експортного контролю

З метою забезпечення виконання вимог законодавства в галузі державного експортного контролю на всіх етапах здійснення міжнародних передач товарів суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів створює систему внутрішньофірмового експортного контролю згідно з рекомендаціями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який сприяє створенню такої системи і надає цьому суб’єкту інформаційно-методичну допомогу.

Створення системи внутрішньофірмового експортного контролю є обов’язковим для суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів, який має намір отримати від Кабінету Міністрів України повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, або в разі, коли цей суб’єкт має намір отримати генеральний чи відкритий дозвіл або висновок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, здійснює атестацію систем внутрішньофірмового експортного контролю, створених суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів, та видає таким суб’єктам відповідні свідоцтва про таку атестацію.

Порядок здійснення атестації визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Дозвіл та висновок

Дозвіл чи висновок оформляється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як разовий, генеральний чи відкритий.

Разовий дозвіл чи висновок надається суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів для проведення переговорів, пов’язаних з укладанням конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення міжнародних передач товарів, або для здійснення конкретних передач товарів згідно із зазначеними договорами (контрактами) і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як протягом одного року. Цей строк може бути продовжено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, на підставі обґрунтованого звернення суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів, але не більш як на строк дії зовнішньоекономічного договору (контракту).

Разовий дозвіл чи висновок може надаватися іноземному суб’єкту господарської або іншої діяльності, який здійснює міжнародні передачі товарів подвійного використання відповідно до міжнародних договорів, укладених від імені України чи Уряду України, або транзит товарів територією України, тимчасове ввезення товарів на територію України для їх демонстрування як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках, проведення випробувань; військовим формуванням, правоохоронним органам, органам та підрозділам цивільного захисту України, які здійснюють тимчасове вивезення або ввезення товарів для проведення навчань чи забезпечення діяльності таких формувань за межами України або імпорт чи тимчасове ввезення товарів на територію України відповідно до міжнародних договорів України, укладених від імені України чи Уряду України, крім зазначених у частині другій статті 2 цього Закону.

(статтю 15 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частини третю – дев’яту
 вважати відповідно частинами четвертою – десятою)

Генеральний дозвіл чи висновок може надаватися суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів у разі, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), або неодноразове здійснення таких передач конкретним кінцевим споживачам за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються протягом дії дозволу чи висновку і є дійсними протягом установленого строку, але не більш як три роки.

Відкритий дозвіл чи висновок може надаватися суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів відповідно в разі, коли передбачається неодноразове проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), або неодноразове здійснення таких передач різним кінцевим споживачам конкретної держави призначення за такими договорами (контрактами), що укладаються протягом строку дії такого дозволу чи висновку в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення таких передач з державами, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика, і є дійсним протягом установленого строку, але не більш як три роки.

Обов’язковими умовами надання суб’єкту здійснення міжнародних передач товарів генерального та відкритого дозволу чи висновку є створення в цього суб’єкта системи внутрішньофірмового експортного контролю, яка забезпечує виконання вимог державного експортного контролю у процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечення належного зберігання документів, пов’язаних з такими передачами, та подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, звітності про фактичне використання зазначеного дозволу чи висновку.

Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків у разі, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, встановлюється залежно від категорії товарів, але не може перевищувати з дня надходження всіх необхідних документів.

(абзац перший частини сьомої статті 15 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

45 днів – щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення;

30 днів – щодо експорту (реекспорту) товарів подвійного використання та тимчасового вивезення (ввезення) будь-яких товарів;

15 днів – щодо імпорту та транзиту товарів, а також тимчасового вивезення або ввезення товарів для демонстрування на виставках, ярмарках, з метою реклами, проведення випробувань та з іншою подібною метою, якщо це не передбачає передачу права власності на товар.

У разі виникнення потреби у проведенні міжвідомчого узгодження загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків не може перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів.

До строку розгляду заяв та прийняття відповідних рішень не зараховується час, необхідний для надходження від суб’єктів, зазначених у цій статті, всіх необхідних документів.

У разі якщо всі необхідні документи не надійшли протягом двох місяців, заява вважається відхиленою і розгляду не підлягає.

(частину восьму і дев’яту статті 15 замінено частинами
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частину десяту вважати відповідно частиною одинадцятою)

У разі необхідності продовження терміну розгляду заяви порядок його продовження встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката

Рішення про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за результатами експертизи в галузі експортного контролю.

Для отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів або суб’єкти, зазначені у частині третій статті 15 цього Закону, мають звернутися з письмовою заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. У заяві зазначаються дані, необхідні для проведення експертизи та прийняття рішення по суті заяви, зокрема достовірні відомості про суб’єктів, що беруть участь у здійсненні міжнародних передач товарів, про товари та порядок їх міжнародної передачі. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, разом із заявою подаються оригінали документів про гарантії та інші необхідні для проведення експертизи документи.

(частина друга статті 16 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Розгляд заяв про надання дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням у разі потреби інших державних органів, а також підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності за згодою їх керівників під час розгляду питань, що належать до їх компетенції.

Заява про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката залишається без розгляду в разі, коли:

вона подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень, або оформлена з порушенням вимог цієї статті;

(абзац другий частини четвертої статті 16
 у редакції Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

документи подано не в повному обсязі або оформлено з порушенням вимог цієї статті.

Про залишення заяви щодо надання дозволу, висновку, міжнародного імпортного сертифіката без розгляду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, повідомляє заявника протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення з його обґрунтуванням.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу, висновку, міжнародного імпортного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, повідомляє заявника та центральний орган виконавчої влади, якщо заявник належить до сфери його управління, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення з його обґрунтуванням.

(частину п’яту статті 16 замінено частинами
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частини шосту, сьому
 вважати відповідно частинами сьомою, восьмою)

У наданні дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката відмовляється, дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат скасовується або його дія зупиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, у разі:

(абзац перший частини сьомої статті 16
 у редакції Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

виникнення потреби в забезпеченні національних інтересів чи додержанні міжнародних зобов’язань України;

припинення в установленому законодавством порядку діяльності юридичної особи – суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів;

визнання в установленому законодавством порядку банкрутом суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів;

необхідності проведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, додаткової експертизи документів, наданих для отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;

(абзац п’ятий частини сьомої статті 16 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

порушення суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів законодавства, у тому числі допущення порушень, передбачених статтею 24 цього Закону;

скасування реєстрації суб’єкта господарювання як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів.

(частину сьому статті 16 доповнено абзацом сьомим
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, забезпечує зберігання заяв суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів чи суб’єктів, зазначених у частині третій статті 15 цього Закону та пов’язаних з ними документів протягом п’яти років з дня надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката або з дня прийняття рішення про відмову в наданні такого документа.

(частина восьма статті 16 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 17. Зовнішньоекономічні договори (контракти) про здійснення міжнародних передач товарів

Зовнішньоекономічні договори (контракти) стосовно міжнародних передач товарів укладаються суб’єктами господарювання відповідно до законодавства з урахуванням вимог щодо здійснення таких передач, установлених Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкту господарювання України забороняється укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або брати участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж це передбачено цим Законом, якщо їм стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний відмовитися від виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно здійснення міжнародної передачі будь-якого товару, якщо йому стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в такому договорі (контракті) чи пов’язаних з ним документах, на підставі яких отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат.

Розділ III
ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ, ПОВ’ЯЗАНОЮ З МІЖНАРОДНИМИ ПЕРЕДАЧАМИ ТОВАРІВ

Стаття 18. Державний експортний контроль за проведенням переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Суб’єкт господарювання може проводити з іноземним суб’єктом господарської або іншої діяльності переговори, пов’язані з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено, виходячи з міжнародних зобов’язань України, часткове ембарго, тільки за умови отримання ним позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про можливість їх проведення.

(частина перша статті 18 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Порядок державного експортного контролю за проведенням переговорів, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Державний експортний контроль за кінцевим використанням товарів

Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів зобов’язаний надати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, повну та достовірну інформацію про відоме йому кінцеве використання товарів, міжнародну передачу яких планується здійснити, а також оригінали документів про гарантії, які підтверджують використання товарів виключно в заявлених ним або іншим кінцевим споживачем цілях.

Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів повинен вживати заходів для проведення перевірки доставки та кінцевого використання товарів у разі їх експорту і надавати про це інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також сприяти уповноваженим на це державним органам України в проведенні ними таких перевірок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та уповноважені на це інші державні органи України мають право проводити в порядку, передбаченому частинами четвертою – шостою цієї статті, перевірку доставки чи кінцевого використання товарів на будь-якому етапі їх міжнародної передачі та після фактичної доставки товарів кінцевому споживачеві.

Державний експортний контроль за виконанням кінцевими споживачами в Україні зобов’язань щодо використання у заявлених цілях імпортованих товарів здійснюється на підставі результатів аналізу звітів суб’єктів господарювання – кінцевих споживачів про фактичне застосування товарів, а також шляхом проведення планових вибіркових перевірок фактичного використання товарів за призначенням їх кінцевими споживачами. Такі перевірки можуть проводитися уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або утвореними ним з цією метою міжвідомчими контрольними комісіями.

Перевірка за участю представників іноземних експортерів та/або компетентних державних органів держави-експортера фактичного використання кінцевими споживачами в Україні товарів, які були імпортовані з наданням державних гарантій щодо їх використання у заявлених цілях, може проводитися тільки у випадках, передбачених зовнішньоекономічними договорами (контрактами), або коли це обумовлено міжнародними договорами, учасниками яких є держава експортера та Україна.

Перевірка державними органами України використання іноземними кінцевими споживачами товарів, імпортованих з України з наданням письмових державних гарантій уповноваженими на це державними органами іноземної держави щодо їх використання у заявлених цілях, може проводитися в разі, коли це передбачено зовнішньоекономічними договорами (контрактами), згідно з якими товари імпортовано з України, або якщо це обумовлено міжнародними договорами, учасниками яких є відповідна держава та Україна.

Порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, у тому числі видачі міжнародних імпортних сертифікатів і сертифікатів підтвердження доставки, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Процедура державного експортного контролю при здійсненні міжнародних передач товарів у рамках міжнародних договорів України

Якщо міжнародна передача товарів (у тому числі надання послуг з розробки або створення технологій) виконується в рамках міждержавних або міжурядових договорів України, які передбачають таку передачу, то центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, застосовує спрощену процедуру розгляду документів про надання відповідного дозволу або висновку.

Підставою для застосування такої процедури є визначення в міждержавному або міжурядовому договорі конкретних найменувань товарів, а також їх експортерів та кінцевих споживачів.

Рішення про надання дозволу або висновку на здійснення міжнародної передачі приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, у термін до 15 днів з дня отримання відповідних документів від суб’єкта здійснення міжнародних передач.

Стаття 21. Митний контроль

Митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

На запит імпортера товарів органи доходів і зборів видають сертифікат підтвердження доставки, яким засвідчують факт надходження в Україну товарів, визначених у зазначеному сертифікаті.

(частина друга статті 21 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII)

Стаття 22. Державний контроль за використанням дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів

Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів, якому надано дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, письмові звіти про підсумки проведення переговорів, зазначених у статті 18 цього Закону, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів, визначених у цих документах, та про використання зазначених товарів у заявлених цілях. Форма звіту та строки його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.

(частина перша статті 22 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

Суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів зобов’язаний надати на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, документи та інформацію, необхідні для здійснення ним заходів у галузі експортного контролю, у тому числі документи про гарантії, технічні довідки та інші документи, пов’язані з укладанням і виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів, а також забезпечити зберігання документів, пов’язаних з укладанням та виконанням зазначених договорів (контрактів), на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, протягом п’яти років з дня закінчення процесу здійснення міжнародної передачі товарів.

Розділ IV
ЗАПОБІГАННЯ ПРАВОПОРУШЕННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ГАЛУЗІ ДЕРЖАВНОГО ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 23. Запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю

З метою запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право проводити розслідування, пов’язані з порушеннями законодавства в галузі державного експортного контролю, у тому числі перевірки доставки до кінцевих споживачів товарів, відповідності їх фактичного використання заявленим цілям та відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів.

У разі виявлення порушень законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачених статтею 24 цього Закону, зазначені центральні органи виконавчої влади інформують про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

За наявності достатньої інформації про намір вчинення або про вчинення встановленими чи невстановленими особами кримінальних правопорушень, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, інформує про це відповідні органи досудового розслідування.

(частина третя статті 23 у редакції
 Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

Стаття 24. Порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю

Порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є:

здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості;

(абзаци другий і третій статті 24 замінено абзацом
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим абзаци четвертий – дванадцятий
 вважати відповідно абзацами третім – одинадцятим)

укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений цим Законом, якщо суб’єкту господарювання стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки;

здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб’єкту господарювання стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов’язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката;

здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без погодження із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов’язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії;

проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, виходячи з міжнародних зобов’язань України, без отримання відповідного позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю;

(абзац сьомий статті 24 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

неподання або несвоєчасне подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому цієї статті, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів на підставі отриманих дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;

(абзац восьмий статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

створення перешкод для виконання службових обов’язків посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов’язань або невиконання законних вимог цих осіб;

безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування;

навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого статтею 22 цього Закону.

Стаття 25. Відповідальність суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів – юридичних осіб за порушення вимог законодавства в галузі експортного контролю

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладає на суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів – юридичних осіб штрафи:

за порушення, передбачені абзацами другим та третім статті 24 цього Закону:

у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) чи порушено міжнародні зобов’язання України, – у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів не завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) та не порушено міжнародні зобов’язання України, – у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

(абзац другий частини першої статті 25 замінено
 абзацами згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим абзаци
 третій – шостий вважати відповідно абзацами п’ятим – восьмим)

за порушення, передбачені абзацами четвертим, п’ятим та шостим статті 24 цього Закону, – в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі;

(абзац п’ятий частини першої статті 25 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

за порушення, передбачені абзацами сьомим та одинадцятим статті 24 цього Закону, – в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(абзац шостий частини першої статті 25 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

за порушення, передбачені абзацом восьмим статті 24 цього Закону, – в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(абзац сьомий частини першої статті 25 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

за порушення, передбачені абзацами дев’ятим та десятим статті 24 цього Закону, – в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(абзац восьмий частини першої статті 25 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Для накладення штрафів за порушення, зазначені в абзацах другому та третьому статті 24 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, повинен отримати письмовий висновок Служби безпеки України, який складається з урахуванням пропозицій Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, інших центральних органів виконавчої влади і державних органів.

(статтю 25 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI,
 у зв’язку з цим частини другу – п’яту
 вважати відповідно частинами третьою – шостою)

Крім накладання штрафів, зазначених у цій статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, може скасовувати або зупиняти дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, який він надав такому суб’єкту господарювання, або скасовувати його реєстрацію в цьому органі як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів наслідком чого є припинення дії всіх дозвільних документів та документів про гарантії, наданих такому суб’єкту та чинних на день скасування реєстрації.

(частина третя статті 25 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

У разі вчинення суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів – юридичною особою, яка має повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, правопорушень, передбачених абзацами другим – сьомим статті 24 цього Закону, або у разі, коли внаслідок таких правопорушень завдано значної шкоди політичним або економічним інтересам держави, національній безпеці або обороні держави, Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, може скасувати раніше надані такій особі зазначені повноваження.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладання штрафів, скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката або скасування реєстрації суб’єкта господарювання в цьому органі як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів може бути оскаржено в суді.

Держава не несе перед суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів – юридичною особою відповідальності за збитки, яких вона може зазнати внаслідок скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, а також скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, якщо така особа вчинила порушення законодавства, визначені статтею 24 цього Закону, або у разі, коли такі дії випливають із необхідності забезпечення захисту національних інтересів чи дотримання міжнародних зобов’язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів озброєння.

(частина шоста статті 25 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Стаття 26. Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю

Штрафи, передбачені статтею 25 цього Закону, від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладаються керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, чи його заступником.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті.

Керівник чи заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті.

Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб’єкта господарювання – юридичну особу штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови в триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб’єкта господарювання – юридичної особи чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий і третій примірники залишаються в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який наклав штраф.

Форми протоколу та постанови затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.

(частина шоста статті 26 у редакції
 Закону України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

Штраф підлягає сплаті суб’єктом господарювання – юридичною особою в п’ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується державним виконавцем у порядку, визначеному законодавством.

Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення суду.

Стаття 27. Відповідальність суб’єктів господарювання – фізичних осіб за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю

Суб’єкти господарювання – фізичні особи, які порушують законодавство в галузі державного експортного контролю, несуть адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність, передбачену законом.

Стаття 28. Відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та інших органів виконавчої влади, залучених до прийняття рішень у сфері експортного контролю, у разі порушення законодавства в цій сфері несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність, передбачену законом.

Розділ V
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 29. Фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного експортного контролю

Фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного експортного контролю, провадиться за рахунок і в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання відповідних державних органів.

Стаття 30. Справляння плати за оформлення та видачу документів у галузі державного експортного контролю

За видачу документів про реєстрацію суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів, видачу дозволів, висновків, міжнародних імпортних сертифікатів чи сертифікатів підтвердження доставки справляється плата, кошти від якої зараховуються до Державного бюджету України. За видачу зазначених документів не справляється плата з центральних органів виконавчої влади.

Розмір плати, зазначеної в частині першій цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України залежно від типу документа або вартості контракту.

(частина друга статті 30 у редакції
 Закону України від 23.09.2010 р. N 2561-VI)

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Закони, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ
20 лютого 2003 року
N 549-IV