Павло Букін: Корпоратизацію "Укроборонпрому" потрібно готувати, приватизація в умовах військових дій в країні – це безліч ризиків

Генеральний директор ДК "Укроборонпром" Павло Букін в інтерв’ю  агентству "Інтерфакс-Україна" розповів про масштабну поетапну програму реформ, перехід на стандарти НАТО, залучення приватних інвестицій, лібералізацію системи ВТС України та інші ключові аспекти діяльності Концерну.

ІФ-У: У 2015 році "Укроборонпром" задекларував проведення масштабної поетапної програми реформ з урахуванням зафіксованих в документах стратегічного оборонного планування цілей з переходу ЗСУ до 2020 року на стандарти НАТО, а також озвучив плани приєднання до діючої для країн-членів Альянсу системі закупівель озброєння. Чи є на сьогоднішній день об’єктивні оцінки ступеня виконання заявленої реформи "Укроборонпрому", яка є однією з ключових ланок оборонної реформи України, що реалізується за підтримки західних союзників? За деякими оцінками, заходи виконання Україною оборонної реформи в цілому виконані десь на 30%.

ПБ: Нещодавно я приїхав з Брюсселя, де проходило засідання робочої групи в рамках комісії Україна – НАТО щодо реформи оборонного комплексу України. Були представники всіх делегацій при штаб-квартирі НАТО. Українську делегацію очолював голова Міжвідомчої комісії з ОПК, заступник голови МЕРТ Бровченко, були представники приватних виробників з "Ліги оборонних підприємств України", зокрема, НВО "Практика". З боку Альянсу було озвучено доповідь щодо стану оборонної промисловості України – їх бачення. Я не назвав би його глибоким, про це я повідомив і колег. До речі, в доповіді були помилки: наприклад, що "Укроборонпром" підпорядкований Міноборони, і я звернув на це увагу. Я не кажу, що це критично.

ІФ-У: Доповідь озвучувало американське представництво НАТО? Уточнюю, пам’ятаючи заяву зарубіжного радника Держконцерну, екс-голови Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) пана Тетера, який нещодавно увійшов до складу Наглядової ради "Укроборонпрому", з приводу планів американської сторони стосовно надання багатопланової підтримки реформи.

ПБ: Що стосується американського представництва в НАТО, то вони підтримали те, що робиться в Україні… Однією з проблем було названо відсутність транспарентності ціноутворення в закупівлях Міноборони. Я звернув увагу на те, що Україна є експортоорієнтованою стороною у виробництві ОВТ: це відома цифра – 85%. І це унікальна ситуація, нетипова для країн ЄС: внутрішній оборонний ринок НАТО досить насичений і обсяг внутрішніх поставок – набагато більший за експортний. У них експорт – це інструмент зовнішньої політики: рішення про постачання в ту чи іншу країну приймається, перш за все, з міркувань політичної підтримки, і вже потім – це економіка. Це все пов’язано з транспарентністю і на внутрішньому ринку. Я пояснив, що у нас закупівлі Міноборони здійснюються за ціною собівартості. Якщо надавати цьому питанню широкого розгаласу, то, м’яко кажучи, це значно ускладнить експорт. Складно домовлятися про ціну, коли вже відома собівартість виробу. Для багатьох західних колег це було сюрпризом, вони це фіксували. Знову ж таки, це все впирається в можливості українського оборонного бюджету: чисельність Збройних Сил України – 250 тис., тоді як в Німеччині – найяскравіший приклад – 170 тис. При тому, що населення більше в два рази, про бюджет я взагалі мовчу. Також я намагався пояснити, що у нас унікальна ситуація: ми отримали в спадок від Радянського Союзу великий оборонний блок, який був розрахований на підтримку всієї радянської армії. І нам потрібно пройти цей період трансформації, в тому числі, з підтримкою західних партнерів, партнерів з НАТО.

Я намагався донести до експертів НАТО, те, з чим ми стикаємося при проведенні реформи оборонки на сьогоднішній день. Яскравий приклад, який я навів: ремонтний завод, який здійснює ремонт техніки для Міноборони. На сьогодні МО повністю перевіряє і контролює собівартість товарів і послуг, в тому числі комплектуючих, встановлює норми прибутковості і рентабельності. А розміри зарплат всіх співробітників цього підприємства регулюються галузевими нормами МЕРТ. Я задав питання колегам: що тоді Концерн контролює, і за що саме ми несемо соціальну відповідальність? За які борги по зарплаті, якщо говоримо, що ми будуємо економічну модель? Цю модель ціноутворення, яка існує в рамках ДОЗ, складно назвати економічною або ринковою. Більш того, ця система абсолютно не стимулює керівництво оборонного підприємства до зменшення собівартості виробів. Потім, в натуральному показнику, воно отримує менше грошей на розвиток підприємства. Я не кажу про ту корупційну складову, про яку всі говорять. І я намагався донести, що діюча система із самого спочатку створює перешкоди для функціонування оборонної галузі. Напевно, ці норми ціноутворення в системі ДОЗ, запозичені з Радянського Союзу.

ІФ-У: Чи озвучували західні партнери якісь оцінки щодо темпів просування реформи ОПК? Оскільки оголошена оцінка в частині 30% від виконання реформи, стосується всієї української оборонної реформи в цілому. На які ще мінуси реформи, окрім згаданих Вами, звертали увагу західні партнери?

ПБ: Думаю, що 30% – це адекватна оцінка, і я вважаю, що це хороша оцінка. Ті мінуси, які були озвучені, це, звичайно ж, повільний перехід на стандарти НАТО. Наші партнери розуміють, що це питання впирається в можливості бюджету. Ми наводили приклади по кожному типу озброєння, аж до авіаційних платформ, можливо зрозуміти, скільки на це потрібно грошей. Але рухатися в цьому напрямку треба, і в першу чергу, переходити на натівські стандарти, там, де у нас є критичні проблеми в імпортозаміщенні. Це найбільш комфортний спосіб для ЗСУ прийняти натівські стандарти. Наприклад, далекобійна артилерія – є конкретна проблема з боєприпасами великих калібрів. Можна перейти на натівський стандарт, але отримати гарантоване забезпечення поставок: комплектуючих та витратних матеріалів, боєприпасів – тобто це комплексне питання… Також під час засідання задавали питання: а як у Вас йде співпраця з ЄС? Я розповів, що з кожною країною ЄС ми працюємо, але в рамках ЄС діє EU Code of Conduct of Arms Exports, який закликає країни ретельно ставитися до розвитку співробітництва в оборонній сфері з тими країнами, які беруть участь у збройних конфліктах. Тому у нас діалог йде дуже повільно. Я навів приклад ряду країн, де цей діалог недостатньо швидко розвивається зі зрозумілих причин. І розуміння цього питання у західних колег є.

ІФ-У: Думаю, що з урахуванням сьогоднішніх наявних в ЄС та трансатлантичних структурах внутрішніх протиріч, цей діалог не може розвиватися динамічно. І ми завжди про це пам’ятаємо, коли його ведемо…

ПБ: Так, і я не розумію, на якій стадії сьогодні перебуває підготовка саміту країн-членів НАТО. І ця атмосфера відчувається, коли приходиш в штаб-квартиру Альянсу. Знову ж, ситуація, яка склалася у Альянсі на сьогоднішній день з Туреччиною, особливо після операції із закупівлі ЗРК С-400 у РФ: натівські колеги про це часто згадують. Тому, якщо говорити про прогрес в наближенні до стандартів НАТО, то я намагатимусь знаходити ті позиції, де це можливо зробити найбільш швидко, де МО буде найбільш комфортно прийняти рішення. Тому що старі складські запаси, старе стрілецьке озброєння, старі платформи – тиснуть на швидкість прийняття рішення… І знову ж, перше питання, під час прийняття всіх норм: "А чи призводить це до додаткових витрат бюджету"? І норма проходить, якщо цих додаткових витрат немає. А тут, у нас по кожному пункту маємо додаткові витрати. І тому цей процес не може йти швидко.

ІФ-У: Наскільки реальні строки переходу на стандарти Альянсу в переозброєнні ЗСУ, які зафіксовані в документах стратегічного оборонного планування, до яких ми прив’язуємо в тому числі, згідно з раніше озвученими оцінками, і терміни проведення міжнародного аудиту Держконцерну?

ПБ: На сьогодні в питанні проведення міжнародного аудиту є прогрес, і якщо говорити простими словами, йде попередня кваліфікація учасників цього тендеру. Я ще не глибоко розібрався з етапністю аудиту, яка була запропоновна, але з того, що я розумію: якщо ми говоримо про юридичний аудит, то в юридичному аудиті ми досить потужні. І я не хочу, щоб в результаті цього аудиту ми отримали ту інформацію, яку вже знаємо, і вийшли "самі на себе". Ми вже маємо приклад аудиту, в якому нам розповіли, що нас обмежений ДОЗ. Для того, щоб міжнародний аудит був ефективним, аудиторам потрібно надати чіткий виклад нашої нормативно-правової бази і нашого бачення того, де у нас на сьогоднішній день є проблеми. Щоб вони вже рухалися від того, що вже нам зрозуміло… Найскладніша проблема – це те, що я досі не знаю: чи буде технологічний аудит частиною аудиту. Тобто якщо ми говоримо, що є критична технологія, яка потрібна ЗСУ, але вона, наприклад, застаріла. Як нам отримати нові технічні рішення і рекомендації, як нам організувати виробництво того, чи іншого ОВТ, або компонента умовах сьогодення, вже з використанням сучасних технологій? Це і є найбільш складним питанням. І я не можу відповісти, наскільки тоді потрібні перший і другий етапи аудиту (юридичний та фінансово-економічний). Вони, напевно, потрібні, щоб провести реорганізацію, але коли ми дійдемо до третього етапу, що ми будемо робити далі? Тобто тут, напевно, немає іншої відповіді, окрім мобілізації внутрішніх ресурсів, і залучення наявних фахівців. Це що стосовно аудиту.

Але тут є інше питання: є Державна аудиторська служба, є Рахункова палата, які нам повинні ці послуги надавати безкоштовно, як кажуть, потрібно – подавайте звернення. Юридично, для себе, я повинен відповісти на питання: як я оголошуватиму тендер на закупівлю консалтингових та аудиторських послуг, коли є альтернатива отримати ті самі послуги безкоштовно? І чи є якісь критерії, за якими Державна аудиторська служба гірше, ніж компанії "Великої п’ятірки"? Таким чином, маємо ситуацію, коли ДАСУ законодавчо нічим не гірше "Великої п’ятірки" і при цьому послуги ДАСУ безкоштовні. І це призводить до того, що багато компаній держсектора здійснюють закупівлю послуг зовнішнього аудиту під іншими формулюваннями, які, по суті, описують аудит. Це не можна назвати системним вирішенням проблеми.

ІФ-У: Наскільки я розумію, аудит – це одна з ключових складових програми реформи, схваленої нашими політичними союзниками. Тому Ви, ймовірно, будете спиратися, перш за все, на політичний аргумент.

ПБ: Так, на політичний аргумент … Наприклад, заходи щодо аудиту НАК "Нафтогаз" теж проводилися. По суті, торги проводяться на послуги, які, за змістом, є аудитом, а називаються по-іншому. Так, політичний аргумент я прекрасно розумію, але найпростішим рішенням буде отримання від наших партнерів, в якості допомоги, цільового фінансування на проведення цих аудитів. Або це буде рішення у якомусь іншому форматі фінансування.

ІФ-У: Це делікатне питання, про яке нещодавно говорив пан Тетер. У зв’язку з цим, яка Ваша позиція по дискутованих в корпоративному середовищі і названим в числі пріоритетів оновленої Наглядової ради "Укроборонпрому" планам створення в структурі Держконцерну аналога DARPA? Чи поділяєте Ви думку про наявність політичних та інших ризиків цього проекту?

ПБ: Так, я розумію цю точку зору стосовно можливості отримання інсайду, і в контексті конкурентної боротьби, і в контексті боротьби за нерозповсюдження критичних технологій. Ми обговорювали це питання з Згуровським (глава НР Держконцерну, ректор КПІ), у нього є пропозиція і я його повністю підтримую, аналог DARPA – GARDA з’явиться в КПІ, і це буде зроблено на базі КПІ. Якщо спростити, це буде підрозділ, який збиратиме інформацію про нові технології і займатиметься їх впровадженням в оборонку. Мені здається, це буде органічно, і ще раз підкреслить роль Наглядової ради. У КПІ на сьогоднішній день є найбільша кількість компетенцій в цих питаннях, є сучасні підходи. Тому я це повністю підтримую, і ми будемо це впроваджувати: GARDA народиться за допомогою КПІ. Я вже не кажу – в КПІ.

ІФ-У: А якою буде роль американської сторони в цьому процесі?

ПБ: На сьогоднішній день пан Тетер, як член НР, виконує управлінські функції в рамках компетенцій, передбачених статутом Держконцерну. Найближчим часом запрацює офіс підтримки і почнеться робота Наглядової ради. Моє завдання – забезпечити постійний зв’язок між членами НР, життям Держконцерну і життям оборонних підприємств. Для пана Тетера будуть створені механізми, за допомогою яких він зможе виконувати свої обов‘язки, як Наглядової ради. Що стосується експертної ролі пана Тетера: ми тісно спілкувалися з ним під час його нещодавнього візиту. Він протягом тривалого часу очолював DARPA і має глибокі знання в області організації оборонної промисловості, і знає, як свої п’ять пальців підходи, які з даного питання є в США. Ми довго обговорювали наявні моделі, включаючи ту, коли створюється приватна компанія, але технологія, яка міститься в її діяльності, настільки критична, що вона керується державою. Він цю систему знає досконально, і його допомога, як експерта, дійсно цінна. Часто геніальні речі лежать на поверхні, і набагато швидше запитати у людини, яка знає як це краще зробити. Тому я розраховую на його допомогу.

ІФ-У: Коли ця структура – GARDA буде створена?

ПБ- Я думаю, і навіть не просто думаю, а, напевно, беру на себе зобов’язання, що GARDA в цьому році вже з’явиться. В інституціональній формі треба трохи почекати, тому що я ще маю провести певні зміни в органі управління Держконцерну, структурувати його діяльність, і перейти до інноваційної складової.

ІФ-У: Україна не перша, і не єдина країна, яка проводить реформу оборонної промисловості. Яка стратегія України стосовно ступеню присутності зарубіжних компаній на українському оборонному ринку з урахуванням нових довгострокових викликів гібридної війни і потенціалу механізму ВТС?  Чи є бачення того, хто з уповноважених органів влади буде регулювати цей ринок, або він буде регулюватися іншими важелями? Яка роль Уряду в цьому процесі?

ПБ- Часткове бачення в країні в цілому є. Той механізм, найважливіший, який, на мій погляд, повинен регулювати розвиток ВТС, в нових умовах, це механізм офсету. Чим цей механізм для нас цінний? Він нам дозволяє придбати компетенції, отримати обладнання та технології, незалежно від ринкової складової, наскільки ця продукція має перспективу реалізації на внутрішньому ринку. На сьогоднішній день цей механізм у нас не відпрацьований. У нас є положення, яке зобов’язує органи виконавчої влади застосовувати офсет при закупівлі ОВТ з імпорту на суму понад EUR 5 млн. Створена офсетна комісія в МЕРТ, але, на сьогодні, глибше це питання не опрацьовано. Повинні бути конкретні механізми, конкретні критерії. Я думаю, що найближчим часом ми цей механізм запустимо. Що стосується присутності іноземних компаній на ринку, то, звичайно ж, перший критерій, який ми ставимо іноземним партнерам, це локалізація виробництв на території України. Це складне питання, яке, знову ж таки, пов’язано з об’ємом нашого внутрішнього ринку, з обсягом держбюджету, зі стабільністю закупівель та впровадженням цих систем, які будуть проводитися ЗСУ. Але це питання треба підіймати. Яким би складним воно не було, але ми його будемо обговорювати. Тобто, якщо хтось заходить на цей ринок, ми хочемо, щоб якась частина виробництва – якщо не вся, то певна частина, була локалізована тут. І наші люди були навчені, працювали і впроваджували все це в життя.

ІФ-У: Одна з гілок ВТС – це також експорт і прямі закупівлі ОВТ. Чи є бачення, якою може бути доля зарубіжних постачальників в переозброєнні, а також ризиків конфлікту інтересів з вітчизняними виробниками, в тому числі, з урахуванням можливостей оборонного бюджету?

ПБ- Ми знову починаємо з сумного, з можливостей бюджету. Ті закупівлі імпорту, які здійснюються МО, відбуваються тоді, коли необхідно закривати критичну потребу. І планування також часто здійснюється в критичні терміни, коли вже потрібно приймати рішення. Відповідно, це потім впливає на якість закупівлі. Я розумію, що це не навмисна провина МО, тут є безліч і зовнішніх чинників, і брак єдності, про який всі говорять. В принципі, Президент вже оголосив, що наступного року у нас вже буде цивільний міністр оборони, і у нас зміниться вся ця система. Це позитивно, і, до речі, це обговорювалося і має підтримку партнерів з НАТО. Що стосується частки імпорту, то навряд чи вона буде ​​жорстко закріплена. Але я відчуваю, що це буде не менше 30%. У багатьох сегментах ми маємо дуже хороші вироби, але бракує сучасної лінії виробництва, і ми ще погано знаємо іноземний ринок комплектаторів. Велика кількість висновків в галузевих КБ робться не системно, а на підставі того, хто що побачив або про що дізнався. Немає підключення до ринкових електронних інструментів, де можна швидко отримати інформацію, особливо в електроніці, де все дуже швидко змінюється, де постійно змінюється елементна база. В той час, як потрібно дуже швидко отримати інформацію, про те що нового з’явилось на ринку. На виставках, зазвичай, реклама, а найсучасніше, не особливо афішується. Знову ж, країни НАТО, в першу чергу, орієнтовані на внутрішній ринок. Так само, як на сьогоднішній день і РФ – на внутрішнє оборонне замовлення. Обсяги там зовсім інші. Тому нам потрібна інтеграція. Якщо ми говоримо, що це усвідомлений вибір України на користь колективної безпеки і на користь НАТО, ми повинні бути інтегровані в їх системи знань. Це займе певний час… І знову ж, та сторона хоче бачити ринкову складову, я маю на увазі не політичні органи, а великих виробників. Ми, в першу чергу, хочемо бачити складову національної безпеки. Будемо все це поєднувати. 

ІФ-У: Залучення приватних інвестицій в український ОПК, в тому числі, зарубіжних, – давня тема, що отримала нове осмислення в зміненій геополітичної ситуації, про що недавно говорив і глава держави. Чи сформовано на сьогоднішній день в Україні правове поле, яке відповідає інтересам забезпечення цього завдання? Яка доля проекту закону "Про гарантування прав інвесторів і залучення приватних інвестицій на умовах застосування механізму державно-приватного партнерства в ОПК", а також анонсованого колишнім керівництвом Держконцерну законопроекту "Про приватизацію підприємств ОПК"?

ПБ: Законодавче поле на сьогоднішній день не сформовано. Концерном зроблені перші кроки по створенню правової бази щодо залучення інвестицій в авіаційну галузь. Є вже перші проекти – з тією ж саудівською TAQNIA щодо створення легкого багатоцільового Ан-132, де вже є літак-демонстратор. Ми хочемо дати такі ж інструменти іншим кластерам в складі Концерну і найближчим часом вийдемо з пакетом ініціатив. Потроху вже починаємо це обговорювати по основних моментах, щоб ми відкрили цей шлях. З іншого боку, я розумію, що для інвестування важливі і економічні умови. Щоб ті підприємства, в які ми залучаємо інвестиції, були здорові, і були привабливі для інвестора з точки зору прогнозованості отримання прибутку, прогнозованості реалізації продукції, рентабельності та прибутковості інвестицій. З іншого боку, ми розуміємо, що повинні провести комплекс заходів з оздоровлення цих підприємств, щодо створення прозорого чіткого коопераційного ланцюжка. Який не залежить ані від директора, ані від заступника директора, ані від головного інженера. Щоб рішення в цьому коопераційному ланцюжку приймалися виключно за фактором "ціна-якість-час поставки". Це пов’язано, знову ж таки, і з культурою виробництва, яку одразу видно вже за зовнішніми ознаками. Як кажуть: бажаєш дізнатися, що на підприємстві – зайди в їдальню.

ІФ-У: Але крім всіх перерахованих Вами базових економічних умов, повинні бути ще й базові правові гарантії захисту інвестицій, про що говорять наші потенційні зарубіжні інвестори. Чим, на Ваш погляд, можна пояснити, що названі законопроекти загальмували? 

ПБ: 95% того, що у нас відбувається, пов’язане з нашими трьома вічними проблемами: це дурні, дороги, і третя проблема – це РФ. Ось так ми і живемо. Приклад – одна з дуже відомих аудиторських організацій з "Великої п’ятірки" розробила в 2015 році проект закону про державно-приватне партнерство в ОПК. Ми його звірили – а він є калькою відповідного Федерального російського закону про державно-приватне партнерство в оборонній галузі, тільки російською мовою, зрозуміло. Тобто, є різні підходи. Ключове сумлінне та системне ставлення до справи. Якщо воно буде, то і подолання проблем цілком можливо.

ІФ-У: Чи слід розуміти, що вихід ОПК на практичну реструктуризацію і приватизацію оборонної галузі, яка вже проговорюються на вищому рівні ,- це питання, ймовірно, середньострокової перспективи? У минулому році МЕРТ вже анонсував корпоратизацію частини підприємств Держконцерну, по двох підприємствах авіакластеру – ДП "Антонов" і ДП "410 ЦА" є рішення Кабміну і вже розпочато підготовку до корпоратизації.

ПБ: Так, ключове слово "підготовка". Щоб не вийшло так, що ми вийшли на ринок, продали, а потім – плачемо. Або продали за такою ціною, або з’явилась така пропозиція, яка знецінила всі потуги по залученню інвестицій на це підприємство… Корпоратизацію потрібно готувати: потрібно створювати і підключати до цих підприємств можливість використання ринкових інструментів. По багатьом підприємствам, включаючи бренди галузі, стоїть питання по модернізації виробництва, яка ускладнюється у зв’язку з падінням обсягів продажів. Якщо ми говоримо, що хочемо залучити інвестора, потрібно провести аудит… До того ж, приватизація в умовах військових дій в країні – це безліч ризиків, які неминуче спричинять зниження мультиплікаторів.

ІФ-У: Яка потреба в інвестиціях у модернізацію, підготовку галузі до корпоратизації та приватизації?

ПБ: На сьогоднішній день потребу в інвестиціях "можна побачити" в тих коштах, які потрібні на підготовку виробництва. В цьому році це приблизно 3 млрд грн, які мають бути виділені з бюджету по лінії МЕРТ. Ми вже звірили ці цифри з Міноборони, як з ключовим держзамовником, і вони вже зменшились. Сьогодні ми ведемо перевірку ТЕО підприємств на предмет очікуваної ефективності освоєння виділених на модернізацію коштів.

ІФ-У: Якщо ми вже говоримо про виробництво: Ваша оцінка виконання галузевої програми імпортозаміщення? На кого ми з залучених до програми закордонних партнерів сьогодні націлені, чи задоволені Ви наповненням цієї співпраці? До речі, НАТО також раніше вже задекларувало імпортозаміщення, як один з пріоритетів співпраці з Україною в ОПК у новій геополітичній ситуації.

ПБ: На сьогоднішній день Концерном проведено роботу на предмет аналізу імпортозаміщення: що нам потрібно заміщати і де. Ця робота ще триває, але вже маємо хоч і не повні, але досить об’ємні каталоги. Моє завдання – забезпечити, автоматичну роботу механізму імпортозаміщення. Сьогодні можу сказати, що багато підприємств захоплені можливістю отримання будь-яких комплектуючих з імпорту, і при цьому не приділяють уваги механізмам заміни, тобто, живуть одним днем. Я хочу впровадити систему, за якою підприємство, або має обґрунтувати доцільність закупівлі імпортних комплектуючих і неможливість їх заміщення, або надати конкретний план проведення імпортозаміщення. Це завдання буде покладено на заступників з виробництва. Почнемо з металів і сплавів, а також бронетанкобудування… Знову ж таки, імпортозаміщення пов’язано з обсягами реалізації: іноді є розуміння можливості організації виробництва критично важливого компонента, але обсяги виробництва не дозволяють говорити про його рентабельність, що створює складності в пошуку інвестора. Але ці проблеми треба показувати, а багато директорів немає комплексного підходу у вирішенні цих питань. Сподіваюся, ми його найближчим часом запровадимо.

ІФ-У: Яка Ваша позиція щодо питання про доцільність створення єдиного органу центральної влади щодо забезпечення державної оборонно-промислової та військово-технічної політики, управління ОПК і регулювання оборонного ринку в нових умовах, яке дискутується в корпоративному середовищі?

ПБ: Моє враження, що кращого механізму, ніж міжвідомча комісія з ОПК і ВТС при РНБО, за всю історію України, яку я мав можливість спостерігати в частині ВТС, не було. Всі рішення протоколюються, приймаються голосуванням, враховується позиція всіх уповноважених відомств і органів, є план роботи комісії. На сьогоднішній день – це той майданчик, де знаходиться оптимальна точка перетину інтересів усіх зацікавлених сторін. Якщо рішення прийняти не можливо, воно просто переноситься до повного збору і вивчення інформації. В окремих аспектах ОПК і ВТС свою регулюючу роль відіграє МЕРТ і ДСЕКУ. У світі немає єдиного шаблону, є різні моделі управління цією сферою з різною функцією держави. Наша модель індивідуальна, вона вишикується найближчим часом. Ми прикуємо до лібералізації системи ВТС, з наданням права, найближчим часом, самостійного імпорту, з метою власного виробництва і самостійного експорту виробникам продукції власного виробництва. Формуються правила для приватних імпортерів: для тих компаній, які мають дилерські відносини з одним із зарубіжних виробників ОВТ.

Питання про гібридний статус Концерну є складним, і його мені вже задавали. Я розумію, що є певна конфліктність в тому, що Концерн – це гібрид органу управління і господарюючого суб’єкта. Є певний привід для дискусії. Поговорити, кому він повинен бути підпорядкований, Кабінету міністрів або Президенту.

В сьогоднішніх умовах для мене дуже важливо, що мене призначав Президент, і у я маю можливість донести позиції Концерну до Глави держави, як до Верховного головнокомандувача. Це можливість подолати бюрократичні перепони, прикрашені словами "доцільність", "потрібно", "вирішено". Буде складно, якщо Концерн буде в цьому вирі, адже оборонна галузь – один з пріоритетів сьогодення, в умовах стану війни, – якщо нас просто вкинути в цей бюрократичний вир разом з усіма підприємствами. Звичайно, я хочу, щоб оборонпром було відокремлено адміністративно. Ми підзвітні і знаходимось в оперативному підпорядкуванні Кабінету міністрів, але керівника Концерну призначає Президент, і Концерн має можливість донести свою позицію до Адміністрації президента і до Глави держави. Для мене це важливо. Це швидкість ухвалення рішень, і додаткова можливість забезпечити прийняття необхідних рішень. Звичайно, пройде час, це пов’язано і з корпоратизацією, і з можливою зміною обстановки з врегулюванням питання про повернення Криму і Донбасу, коли відбудуться зміни. І Концерн трансформується і стане звичайним господарюючим суб’єктом. Колись це станеться, але до цього часу треба дуже багато зробити. Знову ж, будь-який майданчик можна перекрутити. Ключовими є сумлінне ставлення і план дій.

ІФ-У: А як Ви оцінюєте ступінь ризику конфлікту інтересів між Держконцерном і МЕРТ, враховуючи, що згідно з прийнятим парламентом в 2011 році закону, ви спільно забезпечуєте управління об’єктами держвласності в ОПК?

ПБ: Так, ми маємо умовний, так званий, інституційний конфлікт. Він обумовлений тим, що ми є органом управління, але не є розпорядником бюджетних коштів. Як говорять в армії: "Подалі від керівництва, ближче до кухні". І завжди ця опція залишається: бути ближче або "до керівництва, або до кухні". Я не бачу, що я можу в цій ситуації змінити на сьогоднішній день. Напевно, вона так і буде зафіксована. З іншого боку, я на сьогоднішній день немаю проблем в комунікаціях з МЕРТ і першим віце-прем’єром. Після мого призначення ми зустрілися. Я маю можливість донести до нього суть важливих проблемних питань. Я не тягну на себе ніякі повноваження, а якщо Концерн щось робить, то я пояснюю, навіщо ми це робимо.

ІФ-У: Позицію "Укроборонпрому" про доцільність лібералізації системи ВТС України та експорту озброєнь в новій геополітичній ситуації ми вже обговорювали. А як Ви ставитеся до ідеї передачі військовим і силовим держзамовникам права на самостійне здійснення закупівель оборонного імпорту?

ПБ: Наша позиція: ми це підтримуємо. Більш того, там, де нас попросять, ми надамо допомогу МО і іншим силовикам в організації і трансфері компетенцій. За останні роки ми пройшли велику школу і добре вивчили потреби армії, характеристики необхідного ОВТ, а також замовників. Тобто відповідна система відбору у нас побудована, і під неї сформований кваліфікований кадровий склад. На першому етапі, 100%, всі силовики, в першу чергу, МО матимуть проблеми з урахуванням широкого спектру імпорту. Менше проблем буде у СБУ, МВС і Прикордонної служби.

Для отримання цих компетенцій вони повинні звернутися до уповноважених органів, але на сьогоднішній день, ні в МЕРТ, ні в ДСЕКУ, ні в Кабмін вони з офіційною позицією з цього приводу не зверталися. Є їх позиція, спрямована в "Укрспецекспорт", що МО проти працювати з імпортних операцій за договорами комісії. А договір комісії передбачає, що ми діємо за їх дорученням, і вони повністю бачать все ціноутворення. Ми надаємо послугу, і за це отримуємо фіксовану комісію. Вони від цього письмово відмовилися. Чому? Тому що, напевно, зручно, коли ти встановив 1% або 5% рентабельності, а далі можеш мучити постачальника. В імпорті це не настільки критично. Ми і так працювали за обігові кошти: всі недоліки і швидкість держфінансування компенсувалися за обігові кошти. Насправді, їм так зручно працювати, маєш перед очима постачальника, мучиш його, висуваєш йому вимоги, а він має їх адаптувати під іноземного постачальника. Коли ти переходиш на прямі відносини, всі ці речі ти повинен узгоджувати сам. І там дуже багато питань, тому що техніка часто складна. А для того, щоб вести нормальний діалог і бути адекватним покупцем, треба мати інструмент і треба мати людей. Вони планують їх прийняти. А далі все впирається в розмір заробітної плати, в чисельність МО, в наявність дублюючих структур в Генштабі і МО. Це надання самостійних прав імпортера змусить МО адекватно реформувати і систему, і структури. Вони збираються це робити. Ми це повністю підтримуємо і будемо допомагати.

ІФ-У: До питання реформ в Міноборони. Сьогодні приватні і держпідприємства ОПК готують чергове звернення до Уряду з проханням про приведення системи ціноутворення на оборонну продукцію до умов воєнного часу і скасування прийнятих МО в 2016 році обмежень рентабельності на оборонну продукцію: 1% -по комплектуючих, і 20% – за іншими витратами, які ставлять хрест на нових оборонних розробках і провокують відтік кадрів з галузі.

ПБ: Ключове слово тут: "до умов воєнного часу". Прив’язка норми рентабельності до собівартості продукції і контроль держзамовника – ця модель спонукає керівника оборонного підприємства до збільшення собівартості виробів, а приватних виробників підштовхує до змови з постачальниками імпорту в складі ЗІМ, для збільшення цієї ціни і переміщення прибутку за межі України. Це те, що плодить ця система. З іншого боку, є фактор військового часу. З урахуванням цього фактору ми просимо Уряд не зменшувати норму рентабельності за витратами виробництва з 30% до 20%. Як відомо, Міноборони керується обмеженими можливостями свого бюджету, половина якого – це зарплати, харчування, одяг, тощо. А їм ще треба вирішувати питання поповнення запасів ОВТ, займатися модернізацією і постановкою на озброєння нових ОВТ. Звичайно ж, бракує грошей, і вони шукають якісь доступні механізми. Але тут потрібно знаходити якусь "середину" з урахуванням військового часу. Я не прошу відразу скасувати чинну систему за ДОЗ, де оновлення великого масиву нормативної бази вимагає чималого часу. Тому ми просимо, давайте залишимо хоча б 30% рентабельності для виробництва. ДОЗ повинен виконувати роль локомотива розвитку оборонної промисловості.

У Брюсселі ми попередньо домовилися, що НАТО в травні проведе семінар з питань досвіду діючої в Альянсі системи закупівель ОВТ для своїх ЗС, а також їхнього досвіду формування ціни на оборонну продукцію і контролю цього процесу… У нас чужа мудрість завжди більш авторитетна.

ІФ-У: Питання, як до одного з керівників системи ВТС. Чи відображає сьогоднішня стратегія ВТС України на світових ринках озброєнь умови воєнного часу, а також нові тенденції і пріоритети оборонних стратегій провідних світових гравців? Від яких факторів буде залежати потенційна затребуваність українських оборонних технологій, в тому числі в авіакосмічному і кібер-сегментах?

ПБ: Як відомо, в умовах воєнного часу МО отримало право вето на всі експортні поставки, якщо вони необхідні ЗСУ або постачальник має невиконані зобов’язання за ДОЗ. Буває так, що якась поставка не узгоджується: "Це нам потрібно", але коли постає питання: "Якщо потрібно, то купіть", виріб не купується. Потім видається аргумент: "Воно нам буде потрібно, коли настане час" Ч ", а час" Ч "не настає. Це, як правило, витрати і втрати для підприємств.

Що стосується стратегії, я бачу значне розширення продажу ОВТ України на світовому ринку, якщо у нас з’явиться механізм входження в СП і організації міжнародних коопераційних проектів. На сьогодні ці можливості обмежені. За умови отримання цього механізму, синергетичний ефект вже налагодженого і перспективного співробітництва зросте. Сьогодні ми хочемо отримати можливість організації СП на певних регіональних ринках, найяскравіший приклад – ринок Таїланду, де обговорюється можливість локалізації виробництва українських БТР-3 і БТР-4. Сьогодні ми чекаємо виділення фінансування. Коли створюватиметься СП, постане питання про те, як підприємство Держконцерну може стати його учасником і отримувати прибуток. Такого механізму на сьогодні немає. Мені його потрібно створити і закріпити в нормативній базі.

ІФ-У: За якими напрямками, крім вже оголошеного, Держконцерн планує виступити із законодавчою ініціативою?

ПБ: В першу чергу, це нормативні акти, які мають дозволити нам залучати іноземні інвестиції в оборонну галузь. Зокрема, це проект закону "Про забезпечення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій в ОПК", націлений на зняття обмежень, що гальмують залучення інвестицій. Другий – проект закону "Про особливості перетворення державного унітарного комерційного підприємства ОПК в акціонерне товариство". Ці законопроекти вже схвалені на засіданні Наглядової ради Держконцерну, і вже найближчим часом будемо їх передавати на розгляд в Уряд для подальшої подачі в Раду.

ІФ-У: Чи може відбитися на Ваших планах передвиборча кампанія, яка вже почалась?

ПБ: Чим більше виборів, тим гірше виробникам. Дяка Богові, що у нас сьогодні не парламентські вибори, коли кількість депутатів, які бродять по підприємствах, збільшується в геометричній прогресії з кожним днем. Вибори, звичайно, негативно впливають на багато процесів: на виборах завжди є бажання сподобатися виборцям. У таких ситуаціях дуже складно приймати складні, непопулярні рішення. При цьому під час виборів потрібно терміново гасити заборгованість по заробітній платі.

ІФ-У: А в цілому, на Ваш погляд, чи буде політична кон’юнктура впливати на хід реформи оборонної промисловості України?

ПБ: Думаю, що політична ситуація впливати не буде. У нас всюди, з усіма, включаючи парламентський комітет з оборони, налагоджені нормальні відносини. І по ряду першочергових питань ми вже маємо розуміння. Зокрема, ми плануємо передати ФДМУ неефективні підприємства, які втратили значення для оборонки. Оскільки це єдиний орган, який має весь інструментарій по оздоровленню або по приватизації. Це до 30 підприємств Держконцерну, які сьогодні немають активного виробничого циклу, виробництва продукції. Інтелектуальну власність цих підприємств, за підсумками аналізу, планується передати в галузеві НДІ. 

Таке ж намір, і я обговорював його, стосовно "Миколаївського суднобудівного заводу" (колишній "61 комунара"), на якому потрібно виконати святий обов’язок щодо погашення заборгованості по заробітній платі і провести звільнення людей… Наскільки я знаю, у місцевої влади є плани з розвитку цієї території, якщо вона не буде виробничою. До речі, крейсеру "Україна" і заборгованість із зарплати – це різнопланові речі. Є питання щодо утримання крейсера, який знаходиться на балансі Міноборони. За його утриманням, яке здійснюється, треба платити… Міноборони не платить за утримання цього крейсера, і навіть немає договорів про відповідальне зберігання всіх запасів ОВТ, які були у використанні, що зберігаються на підприємствах "Укроборонпрому". Це вічна проблема, з одного боку ми говоримо, що майно розкрадається, а з іншого боку, ніхто не несе за це відповідальність. Чому? Тому що МО або не має коштів, або не хоче нести додаткові витрати на зберігання всіх тих запасів, які у них є. А з питанням зберігання пов’язані ще і питання інвентаризації.

ІФ-У: Які найбільш перспективні напрямки ВТС, з урахуванням потреб армії, а також недавніх рішень в тому числі, США і Канади щодо активізації ВТС з Україною? Нещодавно спецпредставник держдепартаменту США по Україні Курт Волкер озвучив плани Вашингтону щодо постачання озброєння Україні на комплексній основі: в рамках допомоги уряду США, а також на умовах прямих закупівель з урахуванням потреб ЗСУ.

ПБ: Що стосується Канади, то наразі ми очікуємо, що за підсумками візиту глави відомства в Канаду МО формалізує номенклатуру ОВТ, яка нам потрібна від канадської сторони, і будемо займатися забезпеченням поставок.

Якщо говорити про США, то ми чекаємо перших поставок ПТРК Javelin. По-перше, це ефективна і легка в застосуванні зброя. Легкість у застосуванні – одна з переваг американської техніки, з дуже добре розробленими протоколами використання, тому навіть погано підготовлена ​​людина в змозі її використовувати. Наша техніка, як правило, вимагає добре навченого інструктора. З іншого боку – поставка Javelin – це сигнал всім партнерам по НАТО, що в Україну можна поставляти летальне озброєння, і ми з нетерпінням чекаємо цих поставок.

США не приховують, що вже були поставки летального озброєння в Україну, які безпосередньо здійснювалися виробниками, або уповноваженими контрактерами. В основному – це стрілецьке озброєння. Також за програмою міжнародного військового співробітництва між ГШ ЗСУ і ВС США нам були поставлені системи виявлення артилерії по траєкторії боєприпасу – AN/TPQ.

США є основним нашим партнером, і ми сподіваємось, що ця співпраця стане показником і локомотивом і для інших країн НАТО і ЄС.