Впровадження досвіду НАТО – ціноутворення оборонної продукції вимагає змін

У рамках міжнародної виставки "Зброя та Безпека", яка проходить у Києві, пройшов семінар з розвитку оборонно-промислового комплексу України за участі представників НАТО, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Міністерства оборони України, ДК "Укроборонпром" та Ліги оборонних підприємств України.

Під час семінару представник НАТО Гордон Девіс, заступник Помічника Генерального секретаря НАТО з оборонних інвестицій, запевнив, що Альянс всебічно підтримує реформування оборонного комплексу України, зокрема, впровадження сучасних механізмів країн-членів НАТО у взаємодії між замовниками та виробниками.

Юрій Бровченко, заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі, також зосередив увагу на необхідності подальшого реформування механізмів Державного оборонного замовлення.

В цей же час, Андрій Тивончук, директор департаменту стратегічного розвитку сектору оборони і безпеки МЕРТ запевнив, що у Міністерстві питанню зміни механізму ціноутворення у Державному оборонному замовленні приділяють максимальну увагу та впевнені, що буде знайдено компроміс між зброярами та військовими.

Заступник Генерального директора ДК "Укроборонпром" з авіабудування Олександр Пащенко наголосив, що Концерн активно співпрацює з країнами-членами НАТО у питаннях розробки та виробництві нових зразків озброєння. Наприклад, розвивається проект створення високоточних авіабоєприпасів у кооперації з оборонними підприємства Польщі. При цьому такі розробки проводяться у вкрай зарегулюванному правовому полі з численними обмеженнями, що негативно впливає на оперативність процесів. Саме тому, враховуючи активне військове-технічне співробітництво з країнами-членами Альянсу, існуюче законодавство вимагає змін з метою імплементації міжнародних правових норм.

Заступник Генерального директора ДК "Укроборонпром" з виробництва Юрій Шуть підкреслив, що існуючі зараз механізми ціноутворення є рудиментом часів СРСР, які не відповідають умовам ринкової економіки і перешкоджають розвитку підприємств. При цьому мова йде не тільки про державні підприємства, але і про приватні, які активно включились у процес зміцнення обороноздатності України.

Наприклад, ціни на озброєння, яке закуповується за ДОЗ визначаються у відповідності до "Методичних рекомендацій" до постанови Кабінету Міністрів України. Ці рекомендації формально встановлюють прибуток виробника у розмірі 20%, але – лише від виробничої собівартості продукції, без врахування операційних витрат, без яких не може існувати будь-яке підприємство.

Це зменшує реальний прибуток заводів до 8%, але його "з’їдає" інфляція, яка також не передбачена "Методичними рекомендаціями". Враховуючи те, що договори укладаються на початку року, а строк їх виконання приходиться на його кінець, інфляція, яка за офіційними даними становить 9% на рік, не дає можливості отримати прибуток взагалі.

Окрім того, в "Методичних рекомендаціях" не передбачено врахування у ціні таких складових, як вартість програмного забезпечення та конструкторських робіт, а також витрат на налагодження серійного виробництва, гарантійне обслуговування, тощо.
Таким чином, у підприємств не залишається грошей, які потрібні для оновлення виробничих потужностей, проведення дослідно-наукової діяльності та підвищення заробітних плат. Тобто, такий стан речей призводить до того, що підприємствам просто не вигідно працювати за ДОЗ.

При цьому, у питанні закупівлі озброєння та військової техніки іноземного виробництва, ці "рекомендації" не застосовуються, що ставить вітчизняних та іноземних зброярів у нерівне становище. Оскільки для іноземних виробників не застосовується вимога розкрити перед замовником собівартість продукції.

Для реформування механізмів ціноутворення та з метою створення нової, більш сучасної моделі, побудованої на досвіді країн-членів НАТО, Концерн запропонував представникам РНБОУ, Кабміну, Міноборони та інших зацікавлених міністерств та відомств створити міжвідомчу робочу групу. Ця група має відпрацювати рекомендації щодо реформування механізму ціноутворення для його приведення до ринкових та економічно прийнятних умов, як для держзамовників, так і для підприємств оборонного комплексу України державної та приватної власності.